Звикай

Бути  щастям  й  ледь  тліти  як  цей  вогонь
Бути  світлом  яке  вже  нічого  не  осяває
Цілувати  очі  й  торкатися  сивих  скронь
Чоловіка  який  нікого  вже  не  кохає

Й  ця  гірка  безнадія  ще  тече  в  твоїх  венах
І  вбиває  навіки  будь-яке  сподівання
Його  миле  "Л.Ю."трансформується  в  Н(ах)
Що  приносить  вчергове  дозу  страждання

Не  люблю  я  цю  букву.Стерти  із  алфавіту
Замалювати  забути  забити
Тонути  у  барвах  вишневого  цвіту
І  жити  любити...любити  і  жити

Обіцяв  хтось  тобі  що  не  буде  так  важко?
Наказав  хтось  тобі  йти  у  обійми  пітьми?
Я  кохаю  тебе.  А  тому  моя  пташко
Серед  теплого  літа  звикай  до  зими

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2016
автор: Sindicate