Чорний хрест на російській могилі,
Та вінки з "Помним,любим,скорбим".
Поруч жінка та діти безсилі,
Старий батько став зовсім сівим...
Чолов'яга з російськой глибинки
Що забув в українськом степу?
Ось тебе обіймають травинки,
З моєй кулей у правім боку.
"Псом війни" ти пішов на роботу,
Та загинув в шахтарськім краю.
Грузом "двісті" загнав у скорботу
Ти свою невелику сім'ю.
Чому ти не пахав, та не сіяв,
За верстат не вставав на зорі
А поїхав під крики - "Росія",
Заробляти на нашій крові.
Крізь приціл я дивлюся на тебе
І без жалісті тисну гачок,
Заганяючи кулю між ребер,
Щоб своїх захистить діточок.
І колись, через декілька років,
Завітав на могилку твою,
Скаже син твій, такий синьоокий, -
Він загарбником згинув в бою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704716
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.12.2016
автор: Юрій Криганов