[i]Мені лишилися хіба вірші,
Розбиті роки все ж не гоять рани,
На весмерку пристанища душі
З"їдають тишу спогади - варани...
Практичний сум споконвіків
Ходив по людях і не вперше
Хтось знову гірко затужив,
А комусь стало трохи легше...
Лиш випливають з глибини
Заблукші сни у кольорі дитинства...
Дорослі ігри, чорно - білі полини
Із присмаком підступності та свинства...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704814
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.12.2016
автор: Мандрівник