Знову небо ранкове над степом
Креслить ніжно стрижами весна.
Знову бродять у лузі лелеки,
Де гриміла недавно війна.
Вже відбито ворожі атаки,
Вже на Схід розміновано шлях.
І цвітуть над окопами маки
На притихлих південних поляк;
Червоніють, шумлять пелюстками,
Над травою здіймаються ввись,
Там, де смерть пронеслася вогнями,
Там, де кров пролилася колись.
Що вам ранок наспівує сонно,
Що вам сниться на тихих вітрах?
Ви все бачили, квіти червоні, -
Біль і відчай, відвагу і страх.
Вам бої переможні відомі
І розірваний ворогом фланг;
В вашім кольорі - полум'я в домі,
З екіпажем палаючий танк.
Червоніє в пелюстках багряних
Кров полеглих в атаці бійців,
Пролітаючий трасер фатальний
І на мить спалахнувший розрив.
Всі жахіття пронісши вогнями,
Відгриміла і стихла війна.
І покровом лежить над полями,
Знову мирно дзвенить тишина.
Лиш на вітрі шумлять пелюстками
Квіти-символ палаючих днів,
Квіти-пам'ять про тих, хто не з нами,
Хто не вийшов з смертельних вогнів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2016
автор: Леонід Луговий