Бачу, віршів про кохання у тебе все більше,
Мабуть, ізнов ностальгія потай за душу бере?
Дні, що минули, не кращі були і не гірші,
Тих, що тепер.
Нащо укотре пригадуєш трепетні губи,
Наші збентежені руки та іскрометність зіниць?
Віриш, не тепло. Крижинами сковує грудень
Світло зірниць.
Так уже сталось. Усе, безперечно, минає.
Синіх тобі горизонтів та кумачевих вітрил!
Просто тепер ти знаєш, що у житті така я:
Мед і полин.
05.12.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2016
автор: Мазур Наталя