Поговори зі мною зимою,
Тобі добре бути сумною самою?
Така гарна ти за скляною стіною,
Вийди з-за неї легкою ходою.
Поговори зі мною, благаю.
Може, хоч трохи, серце розтає.
Може, ще знову зорі засяють
Для нас з тобою, востаннє засяють.
А знаєш, я вже не сам, нас тут троє:
Я, черепаха моя і моя паранойя.
Жити отак - після м'яса вживати сою,
Але щасливий, бо залишаюсь собою.
Я от подумав: "Реально, навіщо мені
Бути нещасним, писати вІрші сумні?"
Все ж так чудово реально у цьому житті
"Людям-писакам" доводиться буть в самоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2016
автор: Інфант