Вдаль піду́ за село́,
де пшеничне
розкинулось по́ле.
Серце стисло, звело́,
бо з цим по́лем
пов'язана,
доля.
Любов цю до землі
дарувала мені ще
мату́ся.
Я іду по стерні,
мов на крилах в це поле
несу́ся.
Колосок я зірву
і його роздивля́юся
пово́лі.
Із собою візьму́,
Ну а він залоско́тить
доло́ні.
Жнивувати пора́:
чути гуркіт комба́йнів
у по́лі.
І зерно́ у двора́х
засипаю́ть в комо́ри
дово́лі.
Буде хліб на столі
і коржі, і святі
паляни́ці.
Хай на полі в селі
колося́ться розкішні
пшени́ці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705005
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2016
автор: Ольга Калина