Мої слова не змінюють нічого.
Ти все такий же - по життю без цілі.
А я молю, благаю тебе знову
І ллються сльози, наче одурілі.
"Я знаю краще, що мене чекає!
А ти - маленька, ти лише дитина.
Твоїм порадам ні кінця, ні краю"-
Ти повторюєш завжди, безупинно.
А пам'ятаєш, я колись казала
Що ту безвихідь зможу подолати?
Якби ж я знала! Ох, якби ж я знала?!
А все ж... Чи варто було мені знати?
А може, раптом, ти колись згадаєш
І забажаєш справжнього, земного
То промовчи. Ти й сам прекрасно знаєш:
Твої слова не змінять вже нічого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2016
автор: Квітана Кінах