Хтось вирішив: це все-таки вона.
І вклав цей образ у мої заспані очі.
Був швидкий погляд, а за ним була війна.
Що не дає нормально спати вже три ночі.
Хтось вирішив: настав вже новий час;
І я достатньо за минулим навбивалась.
І був вогонь, що й досі, тліючи, не згас.
Вона пішла, на що би я не сподівалась.
В моїх очах, в мої думках, в моїх віршах.
Серед людей, машин й столичних вулиць.
Я йду за нею, хоча й знаю: це мій крах-
Вона, мабуть, бажа, щоб все забулось.
На стінах, на підлозі, у вікні.
Під небом, сповненим двовуглекислим газом.
Хтось вклав цей образ у думки мені
Й сказав: " Нехай страждає, бо вони не разом".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2016
автор: kutorlanova