Математика-кара Господня!
Не сприймаю я зовсім тебе
І у книгу дивлюсь,як в безодню
Звідки відчай туманом повзе.
На уроці сиджу математики,
Та далеко мої десь думки.
Їх,напевно,на крилах лелеки
Із собою у вирій взяли.
Уявляю себе я не в класі,
А в далеких прекрасних краях,
Де у морі купається сонце
І замріялась навіть земля.
Так спокійно і тихо довкола
І складаються легко вірші,
І шепоче мені тихо море:
"Ти забудь про усе й залишись".
Та,не грім серед ясного неба
Так мене відчайдушно злякав
Голос вчительки математики
Мої мрії умить зруйнував.
2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705253
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.12.2016
автор: Міла Брац