Зима тремтить в застуді.
Привид білий осніженого вітру сів на дах,
А ,спопеліле на твоїх вустах,
Моє ім'я , повільно відлетіло в горішню тишу...
З осяйних пустель воно колись повернеться.
А доти - нехай блукає,наче менестрель
В шуканні панацеї від скорботи...
Свіча освітить темінь самоти твого будинку.
Віск сльоза освятить.
Неспокій мій не зможе геть піти.
Твоє ж чекання знов не буде спати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705295
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.12.2016
автор: Вадим Димофф