Я безмежно люблю цю зиму,
Коли їду в трамваї у місті.
Я люблю візерунки на вікнах,
Я не люблю людей-егоїстів,
Що зі мною "мандрують" в печалі,
Не поступляться місцем бабусі.
Не подивляться на візерунки...
Бо знаходяться завжди у русі.
Всі у гаджетах тупляться ницо,
Половина навушники має.
Я такий же, як всі, я - людина...
Але Людство... воно... вимирає...
Я люблю візерунки на вікнах.
Я безмежно люблю цю зиму,
Я проїхав зупинку? - байдуже,
Хоч і 30, а я ще дитина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705350
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2016
автор: Інфант