Вогонь і я. Так випадково.
Не бійся падати, бо високо злетиш.
Злети й кричи. Волай і знову й знову.
Ти гарно стогнеш й дуже голосно кричиш.
Моє життя. Все ніби так звичайно.
Вода й вогонь дарують дивні відчуття.
Давай, кричи, проси мене! Негайно!
Проси вогню віддати все життя.
Я й каяття. Запізно і зарано.
Забутий посуд – ніч забута – на столі.
Знайди мене й негайно випиши догану,
Коли віддам своє життя землі.
Дивись на мене. Й не згадай розмови,
Забутий посуд, рани й дикий сміх.
Не проклинай мене, коли побачиш знову
За цим вікном першогрудневий сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2016
автор: kutorlanova