Приручена лезами бритви,
мовчить борода.
Нормани мовчать, ско́ти, брити.
Замовкла орда.
Мовчать без борід ободрити.
Мовчать козаки.
Хто вигадав лиця голити?
Здурів хто за ким?
Прощання з багатствами роду.
Без довгих ридань.
Розтягуй, розтаскуй, розпродуй!
Тріщить бородань.
В долонях затиснуто бритви.
Ідуть в небуття
нормани, фракійці і брити...
Горить в небі стяг —
жмуто́к чарівного волосся.
Мовчить борода.
Хто знає коли й повелося...
Нааа абордаж!
У битві ламайтеся, бритви!
Петро нас продав.
Ми встали. Нас не одурити!
Росте борода.
© Сашко Обрій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705384
Рубрика:
дата надходження 08.12.2016
автор: Олександр Обрій