Не питайте мене, чом я – злий...
Не питайте, чом боляче серцю...
Бо, не знаю я – де і коли
Мій терпець, як і ваш, - увірветься...
Не питайте мене, - хто я є.
Серед нот, - заблукав я давно вже!
Це, і все, - що сьогодні я можу.
Все це – ваше, скоріш. Не моє...
Не питайте мене... Я – мовчок!
Намальоване крейдою коло,
Де до щастя - всього один крок!
Та, - щось міцно вчепилося в горло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705499
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.12.2016
автор: Андрій Бабич