Світить білий ліхтар – навколо темнота,
лиш в колі світла безколірна істота.
Пустий мертвий погляд правду виглядає,
але сніг лиш білу стіну обману рождає!
Чорно-білий світ марева в повітрі витає –
колись світлі очі самообманом освітляє;
істота добре знає, що побачити там має,
але собі розпізнати силуети забороняє!
Лиш коло світла, а навкруги пітьма –
лиш це коло – більше білого ніде нема!
Чорне свою силу всім навкруги показало –
джерел сили ніколи не буде замало...
Темнота то пітьма, а насправді чорнота;
біле то є світло – життя яскрава зоря...
Руху в колі світла вже давно не було –
не побачити пітьму – щоб снігом мело!
А нащо ж прозір вирвано нещадно було?
Щоб сліпе нутро від самообману гнило?
Правда завжди шлях прориву знайде –
ніякий сніг їй дорогу не замете...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705554
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.12.2016
автор: VictoR