Зоріло сонце. Видалось – мені.
Я навстіж відчинила власну душу,
Замайоріли щоки, наче ружі.
Від подиву – розхвилювався сніг,
Розхлюпався, немов мале дитя,
А все іскрилось барвами веселки,
Блищало льодом, як гладке люстерко.
В світ потекли дощами почуття.
Та сонце заховалося умить.
Йому немає діла до земного.
Постояла я трохи і прожогом
Прикрила душу – ні́чого студить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2016
автор: Оксана Дністран