Якось мрячно на дворі-дощик накрапає,
Під крисатою смерекою я заховався.
А неподалік декілька овець пасеться
І баран з цікавістю на мене поглядає.
А незабаром став зі мною загравати,
На задні ноги стане, до мене підбіжить,
За три кроки зупиниться і назад біжить.
Я по дурості, та й став йому підгравати,
Та й вказівними пальцями своїх рук,
Ніби то роги, наставляти, так дратувати.
Баран на мене дуже уважно подивився,
На кроків, напевно, десять відступив,
І закрученими рогами, торпедою полетів.
Я навіть не спам'ятався, як уже по землі,
Футбольним м'ячем з гори до низу покачався.
Та тільки я свою голову з мокрої землі підняв,
Як з переможним виглядом він уже стояв.
І довго я з ним в полі боровся, та воював,
Аж поки не приловчився - за роги схопив,
Вивернув йому шию, та на хребет поклав,
Та він піднімався і знову на мене нападав.
Аж поки знесиленого його геть не прогнав.
І більше мене він уже ніколи не чіпав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705710
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 10.12.2016
автор: dashavsky