Стоїть годинник в батьковому домі
Давно його хазяїн не заводив.
І тільки вдень легенький сонця промінь,
По циферблату так тихенько ходить.
Тут зупинився час. Уже назавжди.
Лиш тільки спомин душу розтривожить,
Так боляче ходити тут насправді,
І кожен крок той біль у серці множить...
Тяжкий був рік – пішли кохані люди,
Забравши часточку душі з собою...
Стоїть годинник. Більше йти не буде,
Як вірний пес, не витримавши болю...
09.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705717
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: Олена Бокійчук