Мені в житті не вистача життя.
Біжиш, летиш, як сторінки гортаєш.
Роки, як миті, йдуть у небуття,
Для чого жити? А спитай –не знаєш!
Міняються картинки за вікном
Та наганяє сум коліс вагонних стукіт,
Те, що колись було, тепер здається сном
І спомини мої, як сніг, летять на руки.
А як на світі жить? Як правильно вчинить?
Бо сумніви беруть і впевненість згасає...
Та знаєш, просто все – ти зупинись на мить!
Життя мудріше, все про тебе знає.
Хоч як на світі я люблю людей,
Котрих спитати можу – пам’ятаєш?
Та рветься серце в мене із грудей,
Бо йти життям тут і сьогодні маєш.
І ждуть мене непройдені шляхи,
Скелясті гори, лісові озера...
А я роблю все знову навпаки,
В буденні загубилась, як в пустелі.
Мені в житті не вистача життя...
09.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705721
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: Олена Бокійчук