Нещадно вирубуються і вивозяться
ліси України, безконтрольно довбають
бурштин, пересихають
і забруднюються стоками ріки.
Наша дійсність.
Зозуля рахує літа
Ось пішла поза пруг
і верба, і моя Україна...
А зозуля рахує літа,
в'ють гніздо ластівки.
Земна куля кружляє,
шука свою долю невинну –
Так і люди – все мріють про щастя,
без нього в віках.
Я пройдусь по стежині,
знайомій, так рідного Краю...
Ні, не я утоптав її спину
в гарячих пісках.
А ці маки й ромашки
годяться для Божого раю.
– Зайчик сонячний в очі,
до мене звернулась ріка:
"Що ж, метелику сивий,
посидь на моїм очереті;
Подивись, як зміліла,
опали мої береги..."
Від'їжджають казки наших мрій
на тій злотній кареті...
О, нащадків ця порость,
Край-спадщину свій, бережи.
10.12.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705766
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: Променистий менестрель