Де сивий сніг не розтає,
Де простір в небо йде горами,
Немолодий пустельник п’є
Самотність спраглими губами.
Років кудись тече вода,
Щось відбувається у світі,
А тут у вікна загляда
Єдиний співрозмовник – вітер.
Він щось шепоче про життя,
Яке в мандрівки носять хмари,
Аскету чується виття.
То мабуть вовк. І теж без пари.
Пустельник теж колись бажав
У почуттях борсався хворий,
Тепер таких немає справ,
Є тільки Бог, душа та гори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705824
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: rutzt