Розсіялись волошки у житах,
Неначе частка неба - сині-сині.
Сюди з небес приніс їх синій птах
І у житах розсипав по краплині.
Вмивають роси вранішні поля,
Змиваючи земну печаль і смуток.
І молодіє матінка-земля,
Сміється цвітом мальв і незабудок.
А ген сідає сонце за ліси,
Стомившись після денної роботи.
Картина несказанної краси
З колекції чарівної природи.
Огорнуть сутінки і села, і лани,
Лиш місяць й зорі мерехтять казково.
І тільки невгамовні цвіркуни
Співатимуть до ранку колискову.
І як же не любити цю красу?
І неба синь, й джерельну чисту воду.
Її у серці крізь життя несу
І передам від роду і до роду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2016
автор: Тиха