Моя зоря, уквітчана терном,
Через численні мури досягаєш
П’ янким коханням, мов міцним вином,
Мене ти вдосталь напуваєш.
Прийде пора прозрінь і одкровень
І в серці зникне перешкода.
Терни - то шлях моїх натхнень,
Мій хрест - моя винагорода.
Ні ,я не хочу вже такою бути,
Чого бажає цей безжальний світ.
І так себе бажаю осягнути,
Щоб рушити в перерваний політ.
Прийде пора прозрінь і одкровень,
І жодна зникне перешкода.
Терни - то щлях моїх натхнень,
Моя любов - моя винагорода.
Мене ти звеш ледь видним мерехтінням,
В якому знаки важко розпізнати.
Але я запасусь терпінням
Щоб зоряний свій шлях шукати.
Прийде пора прозрінь і одкровень,
І жодна зникне перешкода.
Терни - то щлях моїх натхнень,
Лише любов - то є винагорода.
© Олена Зінченко 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705857
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: Zinthenko Olena