Уже нема - давно нема,
Десь ділись радості й печалі…
Лишилась тільки пустота,
На якір стала на причалі.
І знову сам, один, як перст,
Нема в житті чому радіти.
Хотів здолати Еверест,
А нині вже не хочу жити.
Можливо тільки в самоті,
Я стріну щастя своє знову,
Не можна жити сироті
І не молитися святому.
О, Боже, радості додай,
Печалі забери від мене…
Щоб при житті волинський край,
Дав моїй долі сокровенне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705865
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2016
автор: Віталій Назарук