Місяця серпик гойдається на небозводі.
Зорі довкола танцюють модерний балет.
Вітер стомився, заснув на чиємусь городі.
Нічка дбайливо на нього накинула плед.
Тиша дзвенить. Заховалися птахи у туях.
Лиш заглядає у жовте вікно Херувим.
Бачить, як молиться мати, в кутку колінкує,
Просить за сина, щоби повернувся живим.
Інша, молодша, дугою стоїть над малятком.
Ласку в колиску струмком виливає з душі.
- Спи, моя пташко, з війни повернеться твій татко,
Щастям наповнимо всі спорожнілі коші.
Що ж це таке? Надворі двадцять перше століття.
Сіється ненависть, жнуться життя замість нив.
Птахи сховались від холоду в туєве віття.
Де ж заховатися людству від жаху війни?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705868
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.12.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)