З'явився якось так раптово,
Мабуть, раптово так і зникнеш.
Нагадаєш про себе у моїй свідомості
І мокрим снігом розтавати звикнеш.
І сніг оцей казково-білий
Безжальним холодом проймає.
Якби ж він був душевно-теплий,
Проте холодною сльозою лиш стікає...
Ти схожий на віденський квадрат:
Набравшись смілості, ступаєш крок вперед,
Вбік, засумнівавшись у своїх думках
І знов назад, закутавшись у свій комфортний плед.
Твої думки незвідані нікому,
Що у голові роїться знає тільки Бог.
У свому світі реальності й фантазій
Для себе сам малюєш епілог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2016
автор: TearPrincess