Ревли гармати, плакали АКА,
Стогнали металеві бетеери.
Рука зірвалася з холодного курка,
Забувши про моральність і манери.
В очах - сльоза, пекучий в серці біль,
А я - в крові. Гарячій і багряній.
Навколо пекло, йде затятий бій.
А в центрі ми - невизнані й незнані.
Сьогодні вмру - так завтра не згадають.
Сьогодні зникну - то уже навік.
Сьогодні страшно, вороги лякають.
Сьогодні вперше на війну себе прирік.
Минає час, і сліз уже немає.
Забулися віршовані рядки.
Три місяці - а я навіть не знаю,
Чи ждуть додому воїна батьки.
Вистрілюю - і нагло усміхаюсь:
Ото б до ранку всіх їх перебить.
Я з ворогами в іграшки не граюсь,
Бо тут остання кожна Божа мить.
Тут все фальшиве, навіть синтетичне,
Тут чорний дим і полум'яний жар.
Тут кожне слово чисто риторичне
І кожний день - чиїсь забавний жарт.
І повертатися вже сил не вистачає.
І тут лишатися - то з розуму зійти.
І сльози висохли, і серця вже немає.
Пора напевно в вічність відійти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705929
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 11.12.2016
автор: Badi