Мокрий сніг, важкий ще й дуже,
Навкруги січе байдуже,
Хоч Новий рік у дорозі
І ялинка - на порозі
Так земля від нього мокне,
Що природа зразу мовкне,
Ніби криє світ дрімота,
З цільністю німого гнота
Геть погода не зимова
І тим паче, не казкова,
Десь сховались екіпажі,
Загадкові персонажі…
І вся свита морозцева,
Що з святковістю,- взірцева,
Лише дощові скрізь стражі,-
Й ті принишклі у бліндажі
Тільки промінь ясний зиркне
І освітить все, що гіркне,-
Впевненість,- тут справжня змова,
Бо не йде зима чудова
На простори ті безмежні
Та на води безбережні,
Щоб земля не голосила,
Треба кріпкий дух та сила
Трьох коней з надійним возом,
Вітрюган де дме з морозом
Завірюхи ті завзяті,
Сніговіями багаті…
Що без хизування, слави
Швидко розпочнуть всі справи,
Та вкладуть свої гатунки
У солодкі подарунки
02.12.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705936
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.12.2016
автор: Єгорова Олена Михайлівна