Давило небо - сумом і дощем
Розводило обох нас урізнобіч.
Бездушно й мовчки. Тільки з кожним днем
Зростала прірва поміж нашим о-пліч.
В’язке, непереборне відчуття -
Фатальних тріщин вже не зупинити.
Проходить все. На жаль – без вороття.
Та між розщелин – проростають квіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2016
автор: Оксана Дністран