Мене викриває доволі нервовий сміх.
Я завжди сміюся, коли ти десь поруч. Близько.
Я завжди нервую і щось говорю наспіх,
тріпочучи ґудзики чи намистинок низку.
Очей підійняти несила – боюся слів,
що ранять раптово байдужістю і столикістю…
А сонячні зайчики в погляді десь на дні
мене викривають із надсвітловою швидкістю.
Усе в моїй постаті, рухах і вчинках, поглянь,
зібралось в єдине і доказів більш не треба.
Я світлом пронизана, світла того печаль
мене викриває в моїх почуттях до тебе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706072
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.12.2016
автор: Meggi