Дівчинка Гануся у лікарні
Помирала у сімнадцять літ
І надії, на спасіння марні
Облетіли вже, як з яблунь цвіт…
Лікарі над нею чаклували,
З Києва професор приїздив,
Дарма все було, усі вже знали -
Смерті час для дівчинки пробив.
Подумки прощалася ночами
З рідними і друзями вона,
Шепотіла спраглими вустами:
- Не для мене прийде вже весна.
Шкодувала, що не покохала,
Що «Люблю» ніхто їй не сказав,
А вона ж отак того чекала,
Щоб їй квіти хтось подарував.
Та на день Святого Миколая
Пан Мороз все в вікна зазирав
І на шибці з лівого він краю
Дівчинці троянду змалював.
І була вона така тендітна
І довершена в красі своїй.
Глянула Гануся на те диво -
Здогадалась: це дарунок – їй
За вікном все сипала пороша,
Дівчинка троянді на вікні
Усміхнулась: «Ти на мене схожа,
Бо не довго жить тобі й мені…»
В полудень Ганусеньки не стало,
Тихо в інший світ вона пішла
Із трояндою,яка розтала,
На вікні сльозинкою стекла
А у місті рівно в ту годину
Десь нове родилося життя,
Мама приголубила дитину
Що у світ прийшла із небуття
Бачте , доля, як розпорядилась
І нехай усіх нас утіша -
В дівчинки, яка на світ з’явилась,
Буде жить Ганусина душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706154
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 12.12.2016
автор: Артем Хвиля