Зупинився невблаганний час
І роки вернулися до нас.
В лисих появилися чуби,
Розпрямились зморщені лоби.
Всі старці залишили ціпки,
Бабусі зняли свої хустки.
Зими відійшли, лише весна,
З літ казкова юність вирина.
Десь поділись бабці і діди,
Відновились пройдені сліди.
Хочеш не вмирати – не вмирай…
Стала не земля, а справжній рай.
Квітне все, співають солов’ї,
Молоді тепер роки мої.
І кохання стало знов п’янке,
Треба ж, щоб приснилося таке…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706237
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2016
автор: Віталій Назарук