Ми ворожили в грудні на Андрія,
Сміялися, писали записки,
Ховали в подушки, літали в мріях -
Кому ж із нас та випаде який...
Спав гуртожиток сном таким бентежним
І, тільки-но сіріти почало,
Хоч руку під подушку й обережно -
У серці калатало і гуло...
Немов і справді доля заховалась
У скручені маленькі папірці...
Знайшла, повибирала і дістала
І доля вже тремтить в моїй руці...
Тепер записку треба розгорнути,
Якби ж то хоч порожню не втягти...
Ні, є ім'я! Сміюсь - не може бути -
Ти не повіриш, але там був... ти...
Таких імен траплялося не густо,
Це ж треба було витягти тоді,
Хоч і зраділа, що таки не пусто -
Цікаво: може, й ти десь там зрадів...
На долю нарікати я не смію:
Що вже тепер - такий чи не такий -
То треба було спати на Андрія
Й не пхати під подушку записки...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706273
Рубрика:
дата надходження 13.12.2016
автор: Наташа Марос