Голос дудука пронизує трепетом тіло -
Птахою білою спогад усівсь на плече:
Серця торкнувся - залишив. Усе. Оніміло.
Чом же у грудях і досі нестерпно пече.
Лінії меблів руками читаю повільно -
Дотик сховали коханих і ніжних долонь.
Стрілки жорстокі. Скажи, о цілитель всесильний,
Пил заколише? погасить душевний вогонь?
Клавіші тіла ще солод тримають мелодій;
Зморшки на стелі всміхались, а нині - кричать.
Чути не хочу, що все, все у світі проходить,
Й голос дудука лишає причали плеча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2016
автор: Серафима Пант