ми провідники в електричному колі
на темно-зеленій важкій площині.
гнучкі і сріблясті, тоненькі і голі,
проводить навчились, а жити – ще ні.
нахабність безмежна, жадоба тваринна
і блиск металевий, мов іскра в очах.
хоча провідник - це вже майже людина
і мудрість, розчинена в давніх літах.
але забуваються давні канони,
і знов проступає зневіра і страх...
а ми безтурботно несем електрони
в магнітних..
в магнітних..
в магнітних полях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2016
автор: beliv