Ти знову закопалась, шукаючи причини
Чому і як так сталось, що ми мовчим годиной
Не знаєш, що сказати та більше ти мовчиш
Та подумки волаєш та подумки кричиш.
Знову… і знову… час проминає
Знову… і знову… душі волають.
Забула, як в останнє казала «вибачай»,
Чому вже не бажаєшь попити каву…чай.
І знову ти шукаєшь неяснії причини
І знову відганяєш та йдіть уже мужчина.
Знову… і знову… час проминає
Знову… і знову… душі волають.
Не розумію дивно, твоєї поведінки
Хіба ти дуже віриш, що мовби ти картинка.
Що фарби не тьмяніють, не тріскаються рами
Чому же ти мовчиш? Мовчати біль та рани.
Знову… і знову… час проминає
Знову… і знову… душі волають.
Ти знову закопалась, шукаючи причини
Чому і як так сталось, що ми мовчим годиной
Не знаєш, що сказати та більше ти мовчиш
Та подумки волаєш та подумки кричиш.
Знову… і знову… час проминає
Знову… і знову… душі волають.
Знову… і знову… голки стирчать
Знову… і знову… душі… кричать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2016
автор: Dema