Я тихенько ввійшла в царство смутку,
Відігрілась в сльозах й божевіллі,
Зачинилась від поглядів хутко,
І упала додолу в безсиллі...
День чи ніч розібратись не можна,
В тім глухім куточку моєму,
Чи то тінь блукає,чи то так тривожно,
І посміхаюсь видінню своєму...
Моя тінь все потроху зникає,
Вона вийшла з тіла мого,
Вона в темряві світло шукає,
Але зникла в обіймах його...
Я тепер як сирітка зосталась,
Я померкла,згоріла,з стіною злилась,
Я як дерево в холод схилилась,
І з пітьмою в журбі розчинилась...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706385
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.12.2016
автор: Рита Несстеренко