***
Їхали ми їхали до себе,
бачили й не бачили себе.
Вірили й не вірили, що небо
в Україні – жовто-голубе.
***
Не оминають особливі друзі
моєї хати. Їду у село
і дізнаюся, – по усій окрузі
є таємниці нашого союзу
та ще й такі, що й гадки не було.
***
Маємо, що маємо. Новини
і трагікомедію подій:
чуємо ефіри щогодини –
їде у Європу Україна
і [i]не повезе[/i] у рік Новий.
***
Куди поїхати-податись,
аби не чути про війну?
Народу почало ікатись, –
[i]чи не пора уже здаватись,
аби побачити весну?[/i]
***
[i]« Он сказал, – поехали!»[/i] Поїхали…
Нас уже у космосі помітили.
Їдемо до лисого у рай,
поки «алконавти» ще не випили
моря з Волго-Дону по Дунай,
***
Весна Росії їде в БеТееРі –
везе Катюші( від Івана) «град»,
ракети, міни, кулі і холеру,
але не їде із війни солдат.
Не поділили й досі еСеСеРу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706563
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 14.12.2016
автор: I.Teрен