Невже ми [i]сюди[/i] так поспішали,
Невже саме [i]цього[/i] ми так прагнули
Щоб крила нам обрізати казали
І жити за одними правилами?
Ми йшли за тим хто кликав нас,
Ми вірили самому дзвінкоголосому -
Без віз він нас вів у безвіз і альянс
Кожного року кожної осені.
А як же ті що стояли Там?
Невже задарма кров'ю вмивали асфальти? -
Їм жест красномовний зсобачили - "ось вам!"
І завезли в маріупольські варти.
Ми такі, і таки так багато нас,
Кожному з нас по дивану і телевізору;
Цей серіал про нас знімають без нас,
І ми в кожній сцені дублерові віримо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706608
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.12.2016
автор: yurr