Думи мої, думи

                                                                       Думи  мої  думи,думи  мої  смілі,
                                                                       З  миттю  народились  й  ген-ген  полетіли...
Зимова  ніч,  подруга  піч  і  тліє  вогник-пустунець,
Дровинки  тріскають  чудні  і  грудень  -    вправний  молодець.
Собака  гавка  на  чужих  і  стереже  хазяїв  дім,
а  ми  сховались  від  зими  і  зимно  й  холодно  усім...
*
Згадалось  юності  село,  що  безтурботно  так  було,
А  ми  ще  зовсім  молоді,  не  ми  неначе  то  й  не  ті...
Як  квітнув  яблуневий  сад  ,як  ми  ходили  на  парад.
В  руках  червоні  прапорці  і  транспоранти  у  руці.

Кричали  голосно  "Ур-ра!"  усі  дорослі  й  дітвора.
Гучні  й  веселі  були  дні  ,ми  про  щось  думали?-та  ні!
Життя  текло  і  вирувало  і  усього  нам  вистачало
Та  й  цінності  були  не  ті  і  мрії  наші-не  пусті.

Чого  хотіли-досягали,рожево  жили  ,так  здавалось
Сьогодні  ж  тяжко  простолюду,сумні  життєві  амплітуди.
Все  обезцінилось,  усе.Душа  болить,  потреба  ссе.
Тоді-всього  на  100  рублів  ти  мав  багато,  що  хотів.

А  зараз  тисяча-це  пшик  -ніщо,  нічого  і  не  шик.
Як  можуть  бідні  старики  прожить  на  ції  гриваки?!
Та  це  ж  ,кричу,  це--  ге-но-цид!Керує  нами  пан  чи  .ид
Мовчу,  не  хочу  про  сумне.Можливо  час  цей  теж  мине?

Усе  проходить  й  це  пройде  й  життя  настане  золоте!
Відновим  яблуневий  сад  і  вийдем  знову  на  парад!
В  руках  і  кульки  й  прапорці  і  щастя  й  радість  на  лиці!
Захочемо!  Відновим!  Зможем!Самі  себе  та  й  переможем!

Сягають  думи  до  небес!Воскресне  ПРАВДА,йой,воскресне!
Думи  мої  думи,думи  мої  смілі,
З  миттю  народились  й  ген-ген  полетіли...

15.12.2016р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706656
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.12.2016
автор: Валентина Мала