Жив бідно Кріт вже стільки літ... Щось і йому перепадало,
та дуже мало. Не встигне він на гору вийти, як розберуть,
порозтягають. Крота не кличуть, не пускають. Ото ж
привик в норі сидіти. Пообсідали його діти.
Задумавсь Кріт... Як далі жити, бо ж не збираються
давати? То ж треба з нірки вилізати!
Ото ж з'явився він на світ. Про це лиш мріяв стільки літ!
І став роботу він шукати. Знайшов! І став він гроші заробляти.
Радіє Кріт... Хороші ж справи! Ось гроші зліва... гроші справа!
Все б добре, та радості в Крота немає.
– У чому річ? – хтось запитає.
Спокійно б працював, на все б і стало. А то все мало йому... мало!
Ото ж у нору – знов сидіти. За "мало" не хоче робити.
Розсердився на всіх той Кріт. Сидить в норі вже стільки літ!
Як сонце гріло, так і гріє. А Кріт все риє, риє, риє... То на сусіда зліва,
справа. Така з Кротом, як бачте, справа.
Є мудра баєчка така. Бувають схожі на Крота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706830
Рубрика: Байка
дата надходження 16.12.2016
автор: Надія Башинська