Розквітла вишня у саду, до тебе знову я прийду,
як ясна зірка угорі на небі зійде.
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я прийду,
як ясний місяць угорі на небо вийде.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
А в тих очах побачу я, як ясно світиться зоря,
й сказати хоче щось мені та ніжна вишня.
Гілками стукає давно, в твоє відчинене вікно,
бо видно хоче, щоб до мене швидше вийшла.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
Розквітла вишня у саду, знає вона, що я люблю,
ясного місяця ріжок вийшов з-за гаю.
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я іду,
бо тебе, вишенько моя, ніжно кохаю.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2016
автор: Надія Башинська