В дитинстві тата ми прохали:
«Ну, розкажи нам про війну.
Як ви країну визволяли,
Як знищили страшну орду.»
Хмурнів наш татко, хоча груди
Були в суцільних орденах.
«Я воював, щоби не було
Війни ніколи більше в нас.»
Давно немає уже татка.
Війна усе ж прийшла до нас.
Загуркотіли сірі танки,
Вогнем заграва зайнялась.
Мій син пішов на фронт відразу.
Цю бійню пережив страшну.
Як дід його, він дітям каже:
«Ненавиджу оцю війну.»
Вернувсь додому цілим син мій,
Лиш сивина у скронях є.
А скільки їх лягло невинних,
Ніхто їх більше не верне.
І плачуть бідні вдови, мами.
Їх горе нам не осягнуть.
Я все, що в мене є, віддав би,
Щоб мир на Вкра́їну вернуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2016
автор: Володимир Бабієнко