Біль ріже,
а холод пече,
а серце рветься і плаче.
У мене багато речей,
які нічого не значать.
Сльози
клубочаться в шлунку,
а плюнути ними не можу,
шукала я порятунку,
та ніхто мені не допоможе.
Самотність,
здається, ніколи
не була така відчутна.
Мені зробили уколи
правди - вони незабутні.
Страх
померти надворі -
звична справа людини,
а я не знаю покори,
я була народжена дивна.
Сила
звідки візьметься,
якщо в мене випили кров?
Смішно,
що людям здається,
що така має бути любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2016
автор: Попіл Фенікса