Минулого назад не повернути,
Про це не раз вже сказано у світі.
Лиш десь відлуння спогадів знов чути:
Тікають до небесної блакиті.
Щось ми забудем, щось ізнов вернеться,
Й заволодіє думками та снами,
І знову серце, як тоді, заб'ється,
І справжнє щастя буде поруч з нами.
Навіщо знов пусті слова казати,
Якщо від них душа страждає більше?
Це вперше слів промовлено багато.
Та їх не чують навіть в повній тиші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707014
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2016
автор: Анастасія Калініна