[img]http://vicer.ru/wp-content/uploads/2015/12/%D0%B1%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BB-%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%BD-%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%83-%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BA.jpg[/img]
(з циклу "Тости")
[i][b]Тост№2 [/b][/i] [i]«За радості» (Під вишневе вино)[/i]
Увы, средь жизни суетного царства,
погони за блага́ми и вершинами
природных даже радостей коварства
мы постигаем, как первопричины.
Сон благородный породи́т забвение
и лень, и к быта будням безразличие.
А стол гурманський, вопреки молениям,
приводит к брюху грузно неприличному.
(Юрген Пті)
-------------------------------------------------
В житті до нас тоді приходить радість,
коли щодень ми маєм чим зайнятися.
Коли вгамуємо любові спраглість,
тоді на щось ще можем сподіватися.
Розмову з другом, трапезу з родиною,
красу природи, посмішку дитяти,
знайомство з мудрою чи гарною людиною –
маленькі радості уміти б помічати!
(В.О.)
09.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707117
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2016
автор: Віктор Ох