[color="#ff0000"]Загорнуте у білий шовковий спокій,
серед білої тиші безмежної зими спить ВОНО. Нарешті заснуло.
[color="#ff0000"][/color]Підходжу навшпиньки. Заглядаю: спить - спокійно, рівно дихає.
Та чи надовго? Суворо пильную,чи не з*являться раптом
спогад бентежний чи думка тривожна - й розбудять.
Геть усіх! Сон... Хай буде сон...Хай поспить
невгамовне, як дитина,
СЕРЦЕ
моє.[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707176
Рубрика: Верлібр
дата надходження 18.12.2016
автор: Мирослава Жар