Мені надто важко .
Варто чекати і любити слово,
Бо ж скільки треба мені для того,
Щоб пізнати глибину усіх глибин?
Страждання захопило знову.
Засніжило душу,заліпило вікна.
Я мовчала довго, майже непривітна.
Вийшов ти назустріч-на дворі морози.
Я не дочекалась синоптиків прогнози.
Я тебе чекала і просила злісно,
Вийди хоч на хвильку у таємне місце.
Ти забув за мене сильним листопадом,
Ти черпав для себе все,що вже на завтра.
Твої очі сірі,небо волошкове...
У думках зі мною твоя чітка вимова.
Я торкаюсь до твого обличчя,
Ти наче і не знаєш.
Та чи варто говорити про того,
Кого кохаєш?🤔
Мій будинок вільний,а мій хід пленистий.
Зовні надче справжня,у душі землиста.
Ти отримав знову смс від мене...
Я пішла в науку-це вже достеменно.
Ти-останній вибір,у зимові шати
Не піду до тебе пристрасть тамувати.
Не піду до тебе,як мене покличеш,
Як захочеш знову душу поновити.
Я твоя лілея,зламана влітку
Я твоя лелека-заховай у клітку.
Я твоя марудна й НЕ ЦІКАВА книжка,
Що не прочитаєш наодинці нишком.
Я твоя русява нездійсненна мрія,
Я твоя лукава сонна безнадія.
Ти мій Зевс на троні,хоч в житті звичайний,
Ти мій кухоль любові-виллю на причалі.
З вереском у горлі,з жахом на обличчі
Кинутись під поїзд,згубити черевички?
Я важке колосся,варто не чекати,
Хочеться у тебе аж про все спитати...
Чи спитати-варто?Ти мене не чуєш.
Бо у вухах гомін давнього минулого.
Перехрестя... Викинь.
Загорни у стрічку з ключиком на шиї ту останню....🌙
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2016
автор: Ольга Швидка