А я знайшла – у травах розшукала
Любові краплю – так, ти загубив –
Ту, крихітну, подумав : мало
І та була моя – ти не любив.
Я божеволіла від насолоди,
Розгладжена по всіх своїх кутах,
З блаженним присмаком свободи
На спраглих зацілованих губах.
І запрокинулося небо
В твоїх очах – здавалось, назавжди …
Відсторонив легенько: треба
А як хотілося кричать : не йди
Не оглядався ти ніколи, милий.
А наші трави - постіль – не для сну
Ти – безтурботний та…безкрилий,
Всміхаючись, забрав мою весну...
І довго я сама поневірялась
Сніг часто замітав тонку стежину
І так нічого не боялась,
Як втратити оту мою краплину
Я берегла її завжди - свідомо -
Хто знає, як не ти , то що було б-
це достеменно невідомо...
Як саме те, на що готова, щоб...
І крапля згодом в повінь розлилась ,
Бо недарма Любов її імення
стать джерелом бездонним спромоглась
Мого пекучого натхнення...
© Олена Зінченко 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2016
автор: Zinthenko Olena